10 кроків, щоб стати кращими батьками

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. 

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Факти, що можуть Вас здивувати...

Діти часто не розуміють, чому їх покарано

Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір

Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

Діти мають право на позитивне ставлення до себе

Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності. 

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. 

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень. 

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді. 

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо. 

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку. 

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини. 

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня. 

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється. 

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

(за матеріалами Фонду "Нічиї діти" (Польща), розроблених на основі NSPCC публікації "Як стати кращими батьками", Лондон, 2002)

 

 

 

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів 1 класу Мовленнєва діяльність 
Процес навчання грамоти у першому класі поділяється на 3 періоди: добукварний, букварний, післябукварний. 
У добукварний період учні повинні навчитися: слухати і розуміти усні висловлювання,формувати елементарні аналітико-синтетичні вміння в роботі над текстом, реченням, словом, звуками мовлення. Це період підготовки дитини до письма. 
Букварний період: учень оволодіває початковими уміннями читати за букварем, писати в зошитах з друкованою основою і в зошитах з сіткою для першого класу. На кінець навчального року учні повинні знати: 
• Напам’ять до 5 віршів з букваря; 
• Правильно називати книжку (твір): спочатку автора, потім назву; 
• Писати під диктовку слова, речення з 3 – 4 слів (з урахуванням службових слів), у яких написання не розходиться зі звучанням; 
• Складати, записувати самостійно та з допомогою вчителя речення за ілюстраціями, навчальними ситуаціями створеними вчителем; 
• Правильно писати велику літеру на початку речення, розділові знаки в кінці; 
• Будувати графічну модель речень з 1-5 слів; 
• Ставити до слів питання (Хто? Що? Який? Яка? Які? Що робить? Що роблять?); 
• Розрізняти звуки: голосні, приголосні,дзвінкі та глухі, тверді та м’які; 
• Правильно позначати м’якість приголосних; 
• Списувати тексти (15 – 20 слів) дотримуючись правил каліграфії; 
• Слова, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти: 
Слова, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти: 
Бабуся, бджола, виразно,влітку, ворота, гумка, ґанок, ґрунт, ґудзик, джміль, дзиґа,дзьоб, дідусь, загадка,(і загадка), зозуля, ім’я, їжак, кватирка, Київ, лелека, лінійка, лялька, новий, олень, олівець, папір, парасолька, подруга, посередині, Україна, українська, фартух, цукерка, цукор, якір. Математика 
• Називати числа від 1 до 10 в прямому і зворотному порядку, від будь – якого числа до вказаного; 
• Розрізняти число і цифру, правильно вживати у мовленні ці терміни; 
• Називати попереднє і наступне число; 
• Користуватися знаками <,>,=, порівнює числа; 
• Знати склад кожного числа в межах десяти з двох менших чисел; 
• Володіти культурою записів у зошиті в клітинку; 
• Називає числа в межах 20 в прямому і зворотному порядку; 
• Записувати ці числа цифрами; 
• Розуміти позиційне значення цифри у записі двоцифрового числа; 
• Усвідомлювати десяток як одиницю лічби; 
• Розуміти поняття одноцифрові та двоцифрові числа; 
• Порівнювати числа в межах двадцяти; 
• Розуміти зміст додавання; 
• Знати компоненти додавання; 
• Складати за прикладом на додавання 2 приклади на віднімання; 
• Використовувати переставну властивість додавання під час обчислень; 
• Знати способи додавання і віднімання чисел по одиниці, частинами, на основі знання складу числа, на основі знання зв’язку між додаванням і відніманням; 
• Знати на пам’ять таблиці додавання і віднімання в межах 10; 
• Обчислювати приклади виду: 10+5,15-5,15-10,12-1,12+1; 
• Вміти додавати і віднімати з переходом через десяток в межах 20; 
• Обчислювати приклади, що містять дві дії; 
• Розуміти поняття «числовий вираз»; 
• Розуміти і читати вирази різними способами: плюс, додати, мінус, відняти, збільшити на, зменшити на, знайти суму, знайти різницю; 
Задачі 
• Розуміти структуру задачі: умова і запитання 
• Виділяти умову і запитання; 
• Розуміти зміст відношень: більше на, менше на; 
• Розуміти зміст запитання: на скільки більше? На скільки менше? Скільки всього? Скільки залишилося? 
• Читати задачу, робити паузу між умовою і запитанням; 
• Усно формувати повну відповідь на запитання, записувати коротку; 
• Складати задачу за малюнком, за дією розв’язання, за практичними діями з предметами, за коротким записом задачі; Величини 
• Знати одиниці довжини: сантиметр, дециметр та їх коротке позначення; 
• Вимірювати довжину відрізка за допомогою лінійки; 
• Знати монети 1,2,5,10; 
• Знати одиниці величин: кілограм, літр, тиждень; 
• Знати назви днів тижня та їх послідовність; 
• Знати назву частин доби: ранок, день, вечір ніч; 
• Порівнювати величини; 
• Записувати результати вимірювання; 
• Виконувати додавання і віднімання величин; 
Фігури 
• Розрізняти та називати плоскі та об’ємні геометричні фігури: (точка, лінія, пряма, ламана, крива, відрізок, промінь). Ланка ламаної, замкнені і не замкнені лінії (криві, ламані); Многокутники: трикутник, чотирикутник, п’ятикутник, трикутник, круг, куб, куля; 
• Креслити відрізок даної довжини; 
• Зображувати геометричні фігури на папері в клітинку. Джерело: http://myclass.at.ua/

 

Обережно: перший клас

Важче за всіх в новому навчальному році доводиться, звичайно ж, першокласникам. І не лише тому, що вони роблять сміливий крок в абсолютно нове для них середовище, а ще через те, що школярами тепер стають на цілий рік раніше, в 6 років. Тому дуже важливо правильно організувати цей період життя маленької людини, аби не перенавантажувати її і не допустити зривів із здоров'ям. Насамперед відпочинок… До шести років організм більшості дітей ще недостатньо міцний для шкільних навантажень, тому перед батьками коштує завдання максимально пом'якшити їм процес адаптації. «У дітей, які ходять в садок, він проходить легше, а домашнім потрібний значно більше часу, — говорить Ірина Стратілат. — Але в будь-якому разі добре, якщо на першу чверть хтось з батьків візьме відпустку, аби забирати дитину після уроків додому, де він зможе відпочити, поїсти і нормально поспати. Адже діти втомлюються не стільки від занять, скільки від галасливої шкільної обстановки. Особливо це необхідно в школах, де немає умов для сну. Потім можна разом вийти на прогулянку і поговорити по душах про те, що було в школі. А ось ГПД украй небажана, і якщо вже немає іншого виходу, то треба забирати дитину якомога раніше». Важливе правило: ні в якому разі не усаджуйте первачка відразу за домашні завдання, а дайте відпочити хоч би годину і так, як йому звично: одним краще пограти у футбол, а іншим — полежати на дивані. А уроки потім. Вважається, що в першому класі уроків зовсім не повинні задавати. Але вчителі часто практикують міні-завдання, пропонуючи дітям дописати удома декілька рядочків, щось домальовувати або повторити склад числа. На перших порах дитині важко потрапляти в стандартні клітинки. Підбадьорюйте її: хваліть за кожну вдалу букву і цифру і просіть написати ще таку ж. Веселіше писати гачки під ритмічний рахунок раз, два, три, і дуже корисно тренувати дрібну моторику рук — ліпити, розфарбовувати, збирати конструктор — це розвиває навички усного рахунку. Використовуйте кожну можливість на прогулянці, аби пограти з числами: представити образ числа (з яких інших чисел воно складається), злічити кроки до будинку. Прекрасно розвивають мислення загадки, але при цьому не варто вимагати від дитини єдину стандартну відповідь, вітайте креативні варіанти, але просите його довести свою правоту. Часто батьки змушують дітей переписувати завдання. На думку Ірини Стратілат, зловживати цим не варто, краще залиште вибір за учнем — поясніть, що навіть за правильно виконане, але брудне завдання він може отримати лише пів-оцінки. Найскладніше в цьому віці — сидіння на одному місці, так зване статичне навантаження. «Долі мозку, які відповідають за утримання тіла в одній позі, формуються до 7 років, тому не потрібно лаяти малят за непосидючість: дозволяйте їм бігати, скидаючи енергію, — радить Світлана Ройз. — Такі діти здатні сприймати інформацію лише 10—15 хвилин, тому заняття треба переривати п'ятихвилинками для розминки. І ні в якому разі не усаджувати дитину за стіл із словами «доки не зробиш, не встанеш». Ефект від такої строгості буде зворотним. А аби дитина краще запам'ятовувала, батьки і педагоги повинні враховувати його психотип, тобто яким способом він краще сприймає інформацію: бувають аудіали, візуалы і кінестетики. Перші краще всього ловлять інформацію на слух, другим треба обов'язково побачити картинку, а треті — під час руху. Якщо маля не дістає ногами до підлоги, обов'язково купіить підставку для ніг. Це потрібно не лише для профілактики сколіозу, але і для стійкої уваги. Часто дуже соромливі діти бояться піднімати руку в класі. Старайтеся частіше грати з ним удома «в школу», давши йому роль вчителя, — це допоможе виявити і усунути причини його боязні.

10 ПОРАД БАТЬКАМ

 1. РЕЖИМ. Режим дня додатково дисциплінуватиме, але складайте його з врахуванням звичок і стану здоров'я дитини. Вставати вранці він повинен не пізніше чим за годину до виходу з будинку, аби спокійно зібратися і поснідати (обов'язково щось гаряче), а перед тим ще і встигнути зголодніти. Тому лягати спати слід до 9 вечора.

2. КНИГИ. Діти зараз змінилися. Навіть найменші частенько вільно володіють інтернетом, звідки черпають багато інформації. А ось книжки у них не в шані. Тому прагніть більше читати, оскільки без читання і письмо не піде.

3. ЛІМІТ. Скоротіть до мінімуму перегляд телевізора і «спілкування» з комп'ютером — не більше години в день. Особливо лімітуйте ігри на комп'ютері: вони перезбуджують нервову систему, на яку зараз і так великі навантаження.

 4. ЗДОРОВ'Я. Школа для шестирічки — сильний стрес, тому у багатьох малят можуть статися психосоматичні розлади здоров'я (тобто викликані нервовим перенапруженням). Дитина може скаржитися, що у нього болить живіт, голова, можуть бути блювота, пронос, підвищена температура або навіть можуть з'явитися такі серйозні захворювання, як псоріаз, екзема, дерматити, бувають порушення сну. Батьки часто думають, що ці симптоми не більше ніж симуляція, аби не йти в школу. Але діти відчувають справжній біль, тому треба звернутися спочатку до профільного фахівця, аби виключити отруєння або гастрит, а потім, можливо, і до психолога або психоневрології.

 5. КОРИСНА ЗВИЧКА. Обов'язково треба давати дитині в школу маленьку пляшку води. По-перше, вода, як відомо, є хорошим переносником інформації, і діти, які п'ють більше, дійсно краще міркують.

 6. ТАБУ. Не можна з'ясовувати проблеми дитини з вчителем в його присутності, оскільки це б'є по його самооцінці. Не можна також говорити йому, що вчителька сказала про нього щось погане. А треба з'ясувати ситуацію в бесіді наодинці — можливо, дитина бачить цю ситуацію зовсім з іншої точки зору. Не порівнюйте дитину ні з відмінниками, ні з двієчниками, причому ні в поганому, ні в хорошому плані, а лише з самим собою. У першому випадку провокується розвиток комплексу неповноцінності, а в другому ви ризикуєте виростити такого нарциса, який не зможе ні з ким дружити.

7. ГУРТКИ. Часто батьки прагнуть одночасно з початком занять в першому класі визначити маляти ще і в якісь гуртки, спортивні секції або музичну школу. Школа сама по собі вже великий стрес, і не варто посилювати його освоєнням ще одного нового заняття. Тому гуртки варто підключати вже з другого півріччя або навіть з другого класу. Але це стосується лише чогось нового. Якщо дитина вже ходила в дитсадку на плавання або танці, то ці заняття краще продовжувати.

8. КАНЦЕЛЯРІЯ З СЕКРЕТОМ. Зелений колір акумулює увагу, тому купите пенал, зошити, обкладинки для підручників зеленого кольору.

9. РЕЦЕПТ ОТ СЛІЗ. Якщо дитина дуже сумує, можна дати їй з собою родинну фотографію. Почастіше обіймайте його, нагадуючи, як ви його любите (рекомендується не менше вісім раз на день) — в цей період дитині особливо поважно відчувати тілесний зв'язок з батьками.

10. СУБОРДИНАЦІЯ. Часто шестирічки ще не можуть визначитися з субординацією по відношенню до вчителя і поводяться із словами «тіткою», «бабуся» або навіть «ей ти». Це не дає мотивації до навчання як серйозного заняття, а соромливі діти, не знаючи, як звернутися, можуть замкнутися, та і вчителя таке звернення дратуватиме. Тому привчайте дитину називати його лише по імені-по батькові.

 

Поради батькам по розвитку мови дітей

Мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, що оточують його. Тому малюк повинен чути лише правильну мову в сім'ї. Мова батька і матері, всіх членів сім'ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все рівно говоріть з малюком. Супроводжуйте свої дії словами! Озвучуйте будь-яку ситуацію, але лише якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить Вас. Не говоріть в порожнечу, дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш нащадок надмірно активний і постійно рухається. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, середньої сили голосом, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну мову. Поважайте дитину! У ті моменти, коли малюк говорить, вимикайте гучну музику, дайте йому можливість чути себе і Вас. Не наслідуйте неправильної мові дитини, не сюсюкайте з нею. Говоріть простими словами, короткими фразами, дотримуйте паузи між фразами, тоді і діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити. Не допускайте у дітей швидкої мови. Некваплива, правильна, чітка мова запобігає дефектам мови. У навчанні і розвитку мови дітей створюйте ігрові ситуації. Читайте малюку хороші вірші, казки, розповіді; перечитуйте їх по декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти. Не перенавантажуйте дитину мовним матеріалом, не давайте дітям молодшого віку заучувати довгі вірші, при виборі книг користуйтеся порадами вихователів (вчителів, логопедів). Дуже важливо, щоб малюк, осягаючи, взнаючи щось нове, мав можливість не лише бачити новий предмет, чіпати його, але і знати його назву. Потрібно чітко і виразно кілька разів назвати цей предмет. Звертайте особливу увагу на розвиток дрібної моторики – точних рухів пальців рук. Моторика тісно пов'язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – все це допоможе мові, а в майбутньому і в опануванні письма. Будьте терплячі, поблажливі, обережні. Пам'ятайте: лише Ви і Ваша віра в сили і здібності дитини можуть допомогти їй. Активно радійте успіхам малюка, частіше хвалите його! Джерело:

http://teacher.at.ua/

 

Правила здорового способу життя

 Ці прості правила допоможуть Вам бути завжди у формі і зберегти своє здоров'я 1. Прагни рухатися якомога більше. Рух – це життя! Частіше ходити пішки: ходьба активізує кровообіг. Кілька разів за день потягуйтеся всім тілом, напружуючи м'язи спини і ніг. А якщо у вас немає часу, то здійснюйте піші прогулянки. 2. Для хорошого фізичного стану необхідне правильне, глибоке і спокійне дихання. Старайся частіше провітрювати приміщення, в якому знаходитеся. Бажано залишати кватирку відкритою на всю ніч: свіже повітря потрібне не лише Вашим легеням але і Вашій шкірі. 3. Приділяйте більше уваги поставі. Втома часто буває наслідком неправильної постави. Сутула спину приводить до того, що легені виявляються затиснутими, скорочується об'єм повітря під час вдиху. Від недоліку кисню м'язи втомлюються набагато швидше. Звичка низько нахиляти голову до столу під час роботи створює додаткове навантаження на м'язи спини і приводить до головного болю. 4. Боремося з втомою! Сядьте зручніше на стілець, відкиньтеся назад, закрійте очі і розслабте тіло. Посидьте так декілька хвилин. Це допоможе відновити сили. Якщо Ви повернулися втомленими додому, повернути сили допоможе наступний засіб: ляжте на килимок на підлозі або на жорсткий диван, закрийте очі і розслабте м'язи. Постарайся ні про що не думати і зосередити увагу на м'язах тіла. Уявіть, що вони отримали повний відпочинок. Через п'ять - шість хвилин можете встати. 5. Нормальний сон для людини - 7-8 годин. Якщо Ви спите менше, виникає хронічна втома, яка призводить до зниження настрою і працездатності. 6. Неправильне харчування також може привести до перевтоми. Прагнучи схуднути, багато хто піддає організм хронічному голодуванню. А він мстить "стомленням". Така "дієта" недопустима. Організм повинен отримувати всі необхідні елементи. Тому вибираючи дієту, порадься з лікарем або відносьтеся до цього питання розумно. Наприклад, обмежте кількість солодкого і мучного в Вашому щоденному раціоні. І пийте більше чистої води (не менше літра в день). Вживайте більше їжі, що містить клітковину і цілісні зерна, і менше – їжу, що містить цукор і приготовану з пшеничного борошна. Не забувайте про овочі і фрукти. Готуйте їжу на рослинній олії, зменшите вжиток тваринного жиру. 7. Поганий настрій підсилює втома. А втома буває причиною поганого настрою. Виходить замкнутий круг. Щоб не впадати в такий стан, старайся частіше слухати улюблену веселу музику - це кращі ліки від поганого настрою. 6. Дотримуйте режим дня. Лягайте і вставайте в один той самий час. Це найпростіша порада виглядати красивим, здоровим і відпочилим. 7. Будьте психологічно урівноважені. Не нервуйте, адже нервові клітини не відновлюються. Хоча, говорять, відновлюються, але дуже – дуже повільно. Отже знаходьте скрізь позитивні моменти. 8. Загартовуйте свій організм. Краще всього допомагає контрастний душ – тепла і прохолодна водичка. Не лише корисно, але і допомагає прокинутися. 9. І звичайно не паліть, не зловживайте алкоголем та іншими шкідливими звичками. Адже це основні чинники, які погіршують здоров'я. 8. І найголовніше... Старайтеся, щоб у Вашому житті було більше позитивних емоцій. Дивіться простіше на проблеми і труднощі. Насолоджуйтеся життям!

Джерело: http://teacher.at.ua

 

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

       Як допомогти дитині не просто виконувати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тиждень – другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.
       Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.
      Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідно відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійної й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтесь, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.
        Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.
        Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.
        Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу ( «щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

ВАЖЛИВІСТЬ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ

Правильне виховання неможливо уявити як виховання нетрудове. Праця завжди була основою для життя людського, для створення його благополуччя. Перше, що повинні розуміти батьки,— це наскільки підготовлена їхня дитина до участі в трудовому житті. Саме від цього буде залежати її добробут і матеріальний рівень життя. Отже, трудова підготовка, виховання трудових якостей людини — це підготовка і виховання майбутнього громадянина. Навчити творчої праці — особливе завдання вихователя. Творча праця є можливою лише тоді, коли людина любить свою роботу, коли вона отримує від неї радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця стає для неї основною формою прояву особистості й таланту. Творча праця цілком неможлива у тих людей, які до роботи підходять з острахом, які бояться зусиль, бояться, так би мовити, трудового поту, які на кожному кроці тільки те й роблять, що розмірковують, як би найскоріше відкараскатися від роботи. У праці виховуються моральні якості — відповідальність, готовність до взаємодопомоги. Людина, що намагається на кожному кроці ухилитися від роботи, яка байдуже спостерігає, як інші працюють, користується результатами чужого труда,— людина аморальна. І, навпаки, спільні трудові зусилля, робота у колективі, взаємодопомога формують людські взаємини. Ці взаємини полягають не тільки в тому, що людина віддає свої зусилля суспільству, але і в тому, що вона від інших очікує того ж. Було б неправильним вважати, що в трудовому колективі розвиваються лише м’язи та інші фізичні якості. Головна користь праці полягає у психічному, духовному розвитку людини. Необхідно вказати ще на одну обставину. Праця має не лише суспільно-виробниче значення, але й відіграє важливу роль в особистому житті людини. У трудовому вихованні важливим є таке: перед дитиною повинні ставитися посильні завдання, не обов’язково на короткий термін. Вони можуть мати тривалий характер, навіть продовжуватися місяцями та роками. Важливим є те, що дитині має бути надана певна свобода у виборі засобів, і вона повинна нести певну відповідальність за результат та якість виконаної роботи. Менше буде користі, якщо ви скажете дитині: «Ось тобі віник, підмети цю кімнату, зроби це так чи отак». Краще буде, якщо ви на тривалий час доручите дитині підтримувати чистоту у її кімнаті або кутку, а яким чином буде вона це робити, нехай вирішує сама. У першому випадку ви поставили перед дитиною лише фізичне завдання, у другому — поставили перед нею завдання організаційне: останнє суттєво вище та корисніше. Отже, чим складнішою, цікавішою та відповідальнішою буде трудова задача, тим більш ефективною вона буде у педагогічному відношенні. Багато батьків, на жаль, не враховують цієї обставини і доручають дітям виконання того чи іншого завдання, поділивши його на багато дрібних трудових задач. З віком дитини трудові доручення повинні більш ускладнюватися та відрізнятися від ігор.

ПРИБЛИЗНИЙ ПЕРЕЛІК ДОМАШНІХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Кожна родина може скоригувати цей список у залежності від умов і у відповідності з віком дітей.

1. Поливати кімнатні квіти.

2. Витирати пил.

3. Накривати на стіл перед обідом, вечерею.

4. Наглядати за порядком на своєму письмовому столі.

 5. Відповідати за порядок на книжковій поличці чи у книжковій шафі.

6. Складати газети та журнали у певному місці.

7. Доглядати за свійськими тваринами.

8. Періодично виконувати повне прибирання у своїй кімнаті чи кутку.

9. Слідкувати за своїм одягом, пришивати ґудзики, вішалки тощо.

10. Відповідати за порядок у кухонній шафі.

11. Допомагати старшим по господарству.

 ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ПРАЦЕЛЮБНОСТІ В РОДИНІ

 Розподіляючи обов’язки, необхідно завжди враховувати, що діти навчаються у школі, отже, значну частину їхнього часу займає виконання шкільних домашніх завдань. Батьки повинні обережно підказувати, як краще виконати ту чи іншу роботу. Дитина повинна вміти виконувати і такі роботи, які не викликають у неї особливого інтересу або здаються зайвими та нудними. Надалі вона має усвідомити, що вирішальним моментом у трудовому зусиллі є не цікавість, а його користь, необхідність. Батьки новинні виховувати в дитини уміння терпляче, без вередування виконувати неприємні їй роботи. Потім, по мірі розвитку дитини, навіть неприємна праця буде приносити їй радість та задоволення. У тому випадку, коли інтерес недостатній, щоб викликати у дитини бажання попрацювати, можна використати метод прохання. Прохання тим відрізняється вона інших видів звернення, що воно надає дитині повну свободу вибору. Його так необхідно подати, щоб дитині здалося, що вона виконує прохання за власним добрим бажанням, без спонукань та примусу. Потрібно говорити: «У мене до тебе прохання. Хоч це і важко, адже в тебе різні інші справи...» Прохання — найкращий спосіб звернення, але не слід зловживати ним. Форму прохання краще обирати у тих випадках, коли ви добре знаєте, що дитина із задоволенням його виконає. Якщо ж у вас є який-небудь сумнів у цьому, використовуйте форму звичайного доручення, спокійного, впевненого, ділового. Якщо і в цьому випадку не буде результату, тоді необхідно вдаватися до примусу. Примус може бути різноманітним — від простого повторення до повторення різкого та вимогливого. Але у будь-якому випадку, ніколи не треба вдаватися до фізичного примусу, бо він викликає у дитини відразу до трудового завдання та менше за все приносить користь.

 ЛІНОЩІ ДИТИНИ ТА СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

 Досить важлива проблема для батьків — це так звані ледачі діти. Тут слід зазначити, що лінощі, тобто неприйняття трудових зусиль, лише у деяких випадках пояснюються поганим станом здоров’я, фізичною кволістю, млявістю духу. У більшості випадків лінощі в дитини розвиваються завдяки неправильному вихованню, коли із самого раннього віку батьки не виховують у дитини силу волі, не привчають її долати перешкоди, не формують у неї цікавості до сімейного господарства, не виховують у неї звичку працювати. Спосіб боротьби з лінощами єдиний — поступове залучення дитини до праці. Але лінощі, як часто буває, не єдиний недолік. Є діти, які охоче виконують будь-яку роботу, але роблять це без захоплення, без інтересу, не турбуючись про кінцевий результат. Вони працюють лише тому, що хочуть уникнути неприємностей, докорів тощо. Така праця дуже нагадує працю «робочого коня», коли не потрібно задумуватися, навіщо вона виконується і який результат потрібний. Зрештою, діти звикають ставитися до-праці некритично, не турбуючись про якість виконання роботи. А високу якість необхідно вимагати завжди, якщо вона для дитини посильна та доступна її розумінню. Не варто при цьому лаяти дитину за погано виконану роботу, соромити її, дорікати. Треба просто і спокійно сказати, що робота виконана незадовільно, що вона повинна бути перероблена або виправлена. При цьому ніколи не потрібно виконувати роботу за дитину, лише у деяких випадках, коли частина завдання очевидно їй не по силах. Рішуче не рекомендується застосовувати у вирішенні поставлених трудових завдань будь-які заохочення чи покарання. Сам процес діяльності повинен надавати дитині таке задоволення, щоб вона отримувала радість. Визнання добре виконаної роботи має бути найкращою нагородою за працю дитини. Такою ж нагородою буде для неї ваше схвалення її винахідливості, кмітливості, сумлінності. Не варто хвалити дитину у присутності ваших знайомих чи друзів. Тим більше не слід дитину картати за погану чи невиконану роботу. Найважливіше у цьому випадку — домогтися того, щоб робота була все-таки виконана. Домашнє господарство являє собою зручне поле для виховання багатьох дуже важливих особливостей характеру майбутнього громадянина-господаря.

 ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ТА РОДИННИЙ БЮДЖЕТ

Ще один вкрай важливий аспект трудового виховання — бюджет сім’ї. Часто батьки піклуються лише про те, щоб дитина була забезпечена усім необхідним, щоб була добре нагодована, одягнена, мала вдосталь іграшок та задоволень. Все це вони роблять через безмежну доброту та любов, відмовляючи собі багато в чому, подекуди навіть у найнеобхіднішому. А дитина навіть не знає про це і поступово звикає вважати, що вона краща за всіх, що її бажання — закон для батьків. У такій родині діти часто нічого не знають про працю батька чи матері, не знають, наскільки вона важка. Тим більше вони нічого не знають про працю інших людей. Вони пам’ятають лише про власні бажання та їх задоволення. Це дуже хибний та шкідливий шлях виховання, від якого, насамперед, страждають близькі. У такому випадку можна скористатися наступними порадами.